ІСТОРІЯ КИЇВСЬКОГО ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА
ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
В далекому 1867 році Київська міська управа через губернатора краю звернулась до імператора Росії Олександра ІІ з проханням дати дозвіл на відкриття ремісничого училища для навчання бідних дітей ремеслам. Імператор дав такий дозвіл, а також погодився, щоб училище найменували Олександрівським та звелів, щоб кошти, які збиралися в місті, аби побудувати урочисту арку на честь приїзду імператора до Києва, спрямували на організацію цього навчального закладу. Міська управа виділила 30 000 рублів, а всі інші кошти були накопичені за рахунок доброчинних внесків киян. Купець Котляревський Т.І. подарував свою садибу по вул. Ігоревській, 14 для навчального корпусу та ще й 6 000 рублів на стипендії сиротам. Після переобладнання садиби, 19 вересня 1874 року було урочисто відкрито ремісниче училище, в якому навчався 101 учень.
У 1875 році Київська міська управа передала училищу колишній етапний будинок, що по вул. Братській, 2 - для організації в ньому майстерень. Київське Олександрівське ремісниче училище, в перші роки після заснування, готувало фахівців з ковальсько-слюсарної, швейної, шорної, токарної та столярної професій.
У 1917 році училище реорганізували у Вищу ремісничу школу. І воно цілком виправдало свою репутацію.
У 1940 році, в зв’язку із створенням державної системи трудових резервів, училище реорганізували в Ремісниче училище № 3 з контингентом у 700 учнів.
Під час Великої Вітчизняної війни у липні 1941 року училище евакуйоване на Урал, в місто Курган, де учні навчалися і на військових заводах виготовляли продукцію для фронту.
У 1943 році, після визволення Києва від німецько-фашистських загарбників, через кілька місяців, училище відновлює навчання і в майстернях випускають продукцію: верстати, інструменти, зварювальні апарати, плуги, борони.
З 1950 року училище почало готувати кадри для річкового та морського флоту Української республіки.
У 1917 році училище реорганізували у Вищу ремісничу школу. І воно цілком виправдало свою репутацію.
У 1940 році, в зв’язку із створенням державної системи трудових резервів, училище реорганізували в Ремісниче училище № 3 з контингентом у 700 учнів.
Під час Великої Вітчизняної війни у липні 1941 року училище евакуйоване на Урал, в місто Курган, де учні навчалися і на військових заводах виготовляли продукцію для фронту.
У 1943 році, після визволення Києва від німецько-фашистських загарбників, через кілька місяців, училище відновлює навчання і в майстернях випускають продукцію: верстати, інструменти, зварювальні апарати, плуги, борони.
З 1950 року училище почало готувати кадри для річкового та морського флоту Української республіки.
З 1985 року - Середнє професійно-технічне училище №32, яке створено шляхом об’єднання двох навчальних закладів - Середнього професійно-технічного училища № 3 та Технічного училища № 2.
Основна мета училища - готувати фахівців широкого профілю, які могли б виконувати найскладніші завдання, працювати з повною віддачею на флоті.
У липні 2003 року Середнє професійно-технічне училище № 32 перейменовано в Київський професійний ліцей водного транспорту.
У березні 2006 року Ліцей реорганізовано в КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ.
За роки свого існування училище підготувало понад 40 тисяч кваліфікованих фахівців. Серед яких: 15 докторів і кандидатів наук, десятки офіцерів вищого складу, три Герої Соціалістичної праці, капітани суден, відомі керівники різних галузей господарства та українського флоту, а ще гордість Училища - народна артистка України, лауреат Державних премій СРСР та УРСР - Валерія Гаврилівна Заклунна.
Основна мета училища - готувати фахівців широкого профілю, які могли б виконувати найскладніші завдання, працювати з повною віддачею на флоті.
У липні 2003 року Середнє професійно-технічне училище № 32 перейменовано в Київський професійний ліцей водного транспорту.
У березні 2006 року Ліцей реорганізовано в КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ.
За роки свого існування училище підготувало понад 40 тисяч кваліфікованих фахівців. Серед яких: 15 докторів і кандидатів наук, десятки офіцерів вищого складу, три Герої Соціалістичної праці, капітани суден, відомі керівники різних галузей господарства та українського флоту, а ще гордість Училища - народна артистка України, лауреат Державних премій СРСР та УРСР - Валерія Гаврилівна Заклунна.
